ДВА ВИМІРИ КОМУНІКАЦІЇ В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ Й СЕМАНТИКО-КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ РИТМУ
Анотація
У пропонованому дослідженні йдеться про антропологічний аспект комунікації, а саме, про вплив на свідомість людини, здійснюваний засобами художньої культури. Ключового значення набуває проблема сигніфікації – означування, тобто семіотична проблема форми, в якій зміст комунікується від адресанта до адресата. Основним питанням, що потребує вирішення, є спосіб трансформування змісту, який розглядається у двох аспектах: через перекодування модальностей сприйняття, в основі якого лежить полімодальний образ, і через трансформацію змісту в процесі комунікації.
Відтак, можна говорити про два виміри комунікації, один із яких працює на передавання змісту і є екстенсивним, забезпечуючи кількість інформації, її незмінність та задаючи її напрямок. Другий вимір пов’язаний із якістю змісту, тобто з його зміною, що можна охарактеризувати як вимір інтенсивний. Цей вимір комунікації характеризується також тривалістю, оскільки саме тривалість пов’язана з артикулюванням означників, з яких генерується художній образ. Обидва виміри комунікації в цьому контексті, можна розглядати як способи трансформації змісту. В екстенсивному вимірі – як трансформацію чуттєвих даних за посередництвом знаків, в інтенсивному вимірі – як наділення змістом формальних структур. Останнє відбувається в мистецтві завдяки ускладненню зв’язку між денотатом і сигніфікатом, через запровадження різного роду синтагматичних конструкцій. Синтагматика, зокрема у формі ритмічних структур, втручаються у комунікацію, спонукаючи реципієнта фокусувати увагу на одиницях ритміки у процесі сигніфікації, і, тим самим, осмислювати тобто наділяти додатковим значенням-змістом означені одиниці тексту.
Таким чином, ритм, як знаково-стуктурний компонент комунікації, виконує додаткову інтерпретативну функцію щодо художнього змісту, спонукаючи читача, глядача чи публіку до індивідуального прирощення семантики у кожному окремому випадку сприйняття знаків-образів чи знаків-символів.
Ключові слова: комунікація, семантика, знак, образ, означування, семіоз.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Сост. С. Г. Бочаров. 2-е изд. Москва : Искусство, 1986. 445 с.
2. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. К. : Лібра, 1999. 488 с.
3. Ділі Джон. Основи семіотики. Пер. з англ. А. Карась. Львів : Арсенал, 2000. 232 с. https://shron1.chtyvo.org.ua/Deely_John/Osnovy_semiotyky.pdf
4. Карась А. Семіотична перспектива інтерпретації реальності як дійсності // Філософська думка. К. : Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, № 5, 2008. С. 16–29.
5. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров. Человек – текст – семиосфера – история. Москва : Языки русской культуры, 1996. 464 с.
6. Пирс Ч. С. Избранные философские произведения. Пер. с англ. Москва : Логос, 2000. 448 с.
7. Рикёр П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. Пер. с фр., вступ. ст. и коммент. И. С. Вдовиной. Москва : Академический Проект, 2008. 695 с.
8. Розеншток-Хюсси О. Речь и действительность. Москва : Лабиринт, 2008. 270 с.
9. Фаворский В. Литературно-теоретическое наследие. Москва : Сов. художник, 1988. 587 с.
10. Шкловский В. О теории прозы. Москва : Сов. писатель, 1983. 284 с.
11. Щедровицкий Г. П. Избранные труды. Москва : Шк. культ. полит., 1995. 800 с.
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2022.29.10
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy
