ПОЛІМЕРНІ КОМПОЗИТИ ПОЛІПІРОЛ–КСЕРОГЕЛЬ ОКСИДУ ВАНАДІЮ (V)

Анотація

Досліджено властивості композитів поліпірол–V 2 O 5 , одержаних у разі окиснювальної
поліконденсації піролу за наявності ванадій оксиду (V) або ксерогелю V 2 O 5 ×nH 2 O під дією
персульфату натрію. Застосовано низку фізико-хімічних методів аналізу: рентгенівської
дифрактометрії, електронної мікроскопії, дериватографії, ІЧ-спектроскопії, вимірювання
електричного опору. Синтез полімерного композита поліпірол–V 2 O 5 (PPy–V 2 O 5 ) та
поліпірол– серогель оксиду ванадію (PPy-V к
3
п ж
ся ланцюжки полімеру.
2 O 5 ×nH 2 O) проводили методом
полімеризаційного наповнення у разі додавання різних масових часток (10, 25, 40 і 50 %)
V 2 O 5 або (10, 25 %) V 2 O 5 ×nH 2 O до вихідної суміші із мономером під дією персульфату
натрію. Числові значення питомої електропровідності досліджуваних зразків є в межах 1,56·10
0,59·10 Cм/cм, що визначене співвідношенням компонентів, які входять до складу
композита, і пов’язане з умовами їхнього синтезу. Збільшення вмісту кристалічного V
-
2 -5
2 O 5 у
вихідній реакційній суміші призводить до зменшення електропровідності композита PPy–
V 2 O 5 порівняно із синтезованим чистим поліпіролом від ,7·10 до 0,59·10 См/см. Під час
аналізу рентгенівських дифрактограм зразків композитів PPy–V
-3 -5
2 O 5 ×nH 2 O росте ується зсув
положення малокутового рефлексу (d 001 ) в бік менших значень кутів 2θ, що свідчить про
збільшення міжплощинної відстані в композиті, яке, очевидно, є наслідком часткового
витіснення молекул води з міжшарового простору ксерогелю і втілення піролу в шарувату
структуру неорганічного наповнювача, де можуть утворювати

Ключові слова: поліпірол, ксерогель оксиду ванадію, полімерний композит.