ВИСТАВА “ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА” ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК ЗА ПОЕЗІЯМИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА ЯК ВИКЛИК СТАНДАРТИЗОВАНІЙ ДРАМАТУРГІЇ ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

Анотація

Стаття аналізує першу практичну спробу сценічної адаптації поезій Василя Симоненка для театру ляльок в Україні – йдеться про виставу “Лебеді материнства” 1988 року, створену на основі текстів громадянської лірики та віршованої казки “Цар Плаксій і Лоскотон”. Постановка, що завдячує своїй появі відомому тандему режисера Валерія Бугайова та сценографа Віктора Нікітіна, стала своєрідним художнім лакмусом, який засвідчив прагнення українських лялькарів звернутися до креативного переосмислення національної літератури, знехтувавши клішованими драматургічними текстами, звичними для репертуарних афіш театрів ляльок радянської епохи. Розвідка містить детальний розбір тексту режисерського примірника інсценізації.