РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ «РЕМЕЛЬ. УРОК ІСТОРІЇ», ЩО ВИЙШЛА У 2018 РОЦІ З ІНІЦІАТИВИ НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ СВЯТОСЛАВА МАКСИМЧУКА
Анотація
ХХ ст., сповнене соціальних вибухів, змін, перетворень, привернуло увагу гуманітаріїв до дослідження людини як культурного і соціального феномена, з особливостями її свідомості, психіки, пам’яті1 . З 70-х років минулого століття відбувся перехід від “модерного” до “постмодерного” погляду на науку, до “антропологічної історії”, яка займається вивченням індивідуальної та колективної свідомості людей певної історичної епохи. Соціальна історія вивчає конкретні життєві ситуації, переживання та почуття окремої людини, досліджує колективні біографії соціальних груп та спільнот. Історія “повернулася обличчям” до людини в її гуманістичних вимірах, до навколишнього культурного поля, яке створили попередні покоління. Зростає значення історичного наративу, який розглядають як спосіб осмислення минулого. Французький учений Мішель Фуко спровокував епістологічний злам: “постмодерністське” бачення минулого, у якому увага дослідника переноситься з об’єкта пізнання на суб’єкт.
Повний текст:
PDFDOI: http://dx.doi.org/10.30970/vas.21.2023.12133
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.