ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ДИРИГЕНТІВ ХХ СТ. У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ ХОРОВОГО ВИКОНАВСТВА

Анотація

Метою статті є аналіз і виокремлення концептуальних засад вокально-хорової роботи провідних корифеїв української хорової культури ХХ ст. – Олександра Кошиця, Дмитра Котка, Костянтина Пігрова, В’ячеслава Палкіна. Великий вплив їх професійного досвіду і здобутків на розвиток, піднесення академічного хорового мистецтва зумовили формування національних стильових ознак хорового виконавства. Вимогливі підходи щодо добору хорового складу, тонкощі репетиційної роботи, концертної інтерпретації та артистичного виконання простежується у діяльності учнів славетних диригентів Віктора Іконника, Павла Муравського, Володимира Василевича, Євгена Вахняка. Передумовою тяглості традиції хорового співу є авторитетність і визнання представників регіональних диригентськохорових шкіл, які свою працю з колективами базували на відчутті ментально-духовної сутності нації. У мистецьких колективах під орудою згаданих митців та їх послідовників, закладалося відчуття і усвідомлення себе як національної спільноти в європейському контексті