РИТОРИЧНА ФІГУРА ANTITHETON В ПАРТЕСНОМУ КОНЦЕРТІ ІВАНА ДОМАРАЦЬКОГО “БЛАГОСЛОВЛЮ ГОСПОДА”

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні контрастності в українських партесних творах як засобу музичної риторики. У процесі дослідження використано метод аналізу окремих елементів музичної мови для виявлення їх семантичної наповненості. Метод синтезу для виведення узагальнених моделей застосування контрасту в мелодиці, фактурі чи гармонії для відтворення певних образів тексту псалма. Метод герменевтичного аналізу, що полягає у комплексному підході до вивчення музичного твору: з урахуванням його словесно‑текстологічних особливостей, порівняння риторичних засобів, характерних для партесної музики та принципів застосування риторичних фігур у творах західноєвропейських, зокрема, польських композиторів. Застосування риторичних фігур західноєвропейського зразка в українських барокових творах ще перебуває у процесі вивчення, зокрема риторика творів пізнішого періоду (концерти М. Березовського, А. Веделя). Висвітлення риторичних засобів на прикладі творів Івана Домарацького становить новизну цього дослідження. В результаті аналізу хорового концерту “Благословлю Господа” було виявлено, що з чотирьох видів риторичної фігури antitheton особливого семантичного значення набувають два її різновиди, пов’язані з контрастом у фактурі та ладово‑тональній сфері композиції. Регістровий контраст застосований для протиставлення образів добра та зла, фактурний – для відображення кількісних зіставлень у словесному тексті, а контраст у гармонії може виконувати три різні функції: привертати увагу до певних слів, відмежовувати фрагменти музичної форми або протиставляти образи, персонажів літургійного тексту (часто це образи Бога і людини).
Ключові слова: партесні концерти, творчість Івана Домарацького, музична риторика, риторична фігура antitheton, контрастність.