Софійність у сакральній практиці ранньомодерної доби

Анотація

Мета роботи полягає у тому, щоб розкрити питання побутування сакрального музичного мистецтва ранньомодерної доби крізь призму сигнатури софійності як світоглядного стержня, що творить національний образ світу. У процесі дослідження використано джерелознавчий, історичний, музично-теоретичний методи дослідження. Цей аспект дослідження дає змогу ширше розкрити світоглядні особливості музичного мистецтва як невід’ємної гілки національної культури. Завданням дослідження є розгляд впливу софійності на сакральну практику монодичного співу ранньомодерної доби. Вибрані для аналізу зразки Херувимської пісні київського та болгарського варіантів напівів, допомагають виявити та виокремити ознаки софійності в давньому сакральному мистецтві. Різні грані софійності проявляються на образному, мелодико-інтонаційному та структурно-композиційному рівнях напівів. Відображені в ангельському гимні світлі почуття асоціюються зі софійними образами просвітленості, духовного зору, прозріння, які осяювали смисли київської культури. За допомогою такого прийому, як піднесення мелодії на кварту і повернення до плавного поступеневого руху, розкривається піднесеність стану душі. Структурно-композиційні рішення обох Херувимських пісень свідчать про осмисленість деталей та форми загалом. Важливу драматургічну і семантичну функцію відіграють повторення та повернення до побудов, які формуються на основному мелодичному ході, коливання мелодики у вигляді пунктирного, синкопованого ритму, її часових розширень чи стиснень. Інтонаційний смисл визначає своєрідність відчуття метричної і ладової опорності. Цими та іншими засобами підсилюється розуміння тексту через емоційне сприйняття. Невичерпна мудрість, закладена в структурі та інтонаційно-виразових засобах монодії, перетворює її в просте ззовні, але надзвичайно глибоке за внутрішньою суттю культурно-мистецьке явище епохи. Практичне значення публікації полягає у використанні запропонованого аспекту аналізу монодичної спадщини в подальших мистецтвознавчих дослідженнях, а також у навчальних курсах вивчення історії, філософії та психології мистецтва.
Ключові слова: софійність, монодія, Херувимська пісня.